табунник

табу́нник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. табунник — ТАБУ́ННИК, а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі. – Навіщо ти їх годуєш? – здивувалися табунники. – Що це? – Овес. Росіяни завжди годують коні вівсом. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають, – відповів Рахім (З.  Словник української мови у 20 томах
2. табунник — -а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. табунник — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.  Словник синонімів української мови
4. табунник — Табу́нник, -ка; -нники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. табунник — ТАБУ́ННИК, а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі. — Навіщо ти їх годуєш? — здивувалися табунники. — Що це? — Овес. Росіяни завжди годують коні вівсом. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають, — відповів Рахім (Тулуб, В степу.., 1964, 352).  Словник української мови в 11 томах
6. табунник — Табунник, -ка м. Табунщикъ. Шейк.  Словник української мови Грінченка