табунний
ТАБУ́ННИЙ, а, е.
Прикм. до табу́н 1.
Коні були баскі і добре виїжджені. Рівним, широким клусом плавно домчали вони Ісмагула до табунного стану (З. Тулуб);
В Забайкаллі, особливо в Бурят-Монголії, а також у Туві і Хакасії, де зими майже безсніжні, розвинені вівчарство і табунне конярство (з навч. літ.);
Так він ще існує, цей маленький роз'їзд, названий на честь табунних угідь предків?! (В. Лихоносов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- табунний — табу́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- табунний — [табун:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- табунний — -а, -е. Прикм. до табун 1). Табунне конярство — метод розведення коней, при якому тварин протягом цілого року утримують у табунах з тривалим перебуванням на пасовищах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- табунний — ТАБУ́ННИЙ, а, е. Прикм. до табу́н 1. Коні були баскі і добре виїжджені. Рівним, широким клусом плавно домчали вони Ісмагула до табунного стану (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
- табунний — Табунний, -а, -е Табунный, изъ табуна. Словник української мови Грінченка