табівка
ТАБІ́ВКА, и, ж., діал.
Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.
Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці , писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом (М. Коцюбинський);
[Юрасик:] Ми зберемось і підемо від хати. Я покладу кресало у табівку, Та ще свою мережану денцівку (П. Воронько);
Крім табівок доповненням до одягу гуцулів служили тайстри (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)