табівка

ТАБІ́ВКА, и, ж., діал. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.

Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом (Коцюб., II, 1955, 310);

[Юрасик:] Ми зберемось і підемо від хати. Я покладу кресало у табівку, Та ще свою мережану денцівку (Воронько, Казка.., 1957, 27).

Значення в інших словниках

1. табівка — табі́вка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. табівка — ТАБІ́ВКА, и, ж., діал. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече. Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці , писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом (М.  Словник української мови у 20 томах
3. табівка — -и, ж., зах. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. табівка — Табівка, -ки ж. Кожаная сумка, носимая черезъ плечо на ремнѣ. Шух. I. 121, 128, 279.  Словник української мови Грінченка