таз
ТАЗ¹, а, ч.
Неглибока кругла або овальна посудина (найчастіше металева) для вмивання, прання тощо.
Христя мерщій ухопила таз з водою і вибігла у кухню (Панас Мирний);
Вона пішла до хати, звеліла Килині винести таз в берег, погнала Настю рвати малину (І. Нечуй-Левицький);
Курбала довго вовтузився на кухні, .. потім хлюпотівся у тазі (Олесь Досвітній);
– Щось хочете сказати? – Хочу, – відповіла мати, здіймаючи з країв мідного таза рожеву, тремтливу від кипіння пінку (А. Шиян).
ТАЗ², а, ч., анат.
Частина скелета людини й тварин – кістковий пояс, що спирається на нижні (у тварин – на задні) кінцівки і є опорою для хребта.
По дорозі товаришка потріпала мене по тазові й сказала: – Як гарно, як гарно, що ти приїхала! (М. Хвильовий);
Розвиток кісток таза у дітей, особливо у дівчаток, має важливе значення (з навч. літ.);
Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла, в результаті чого хребет ставав більш гнучким, таз ширшим (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)