тайком
ТАЙКО́М, присл., розм.
Те саме, що по́тай; крадькома, потайки.
Вона [Венера] тайком к Вулкану кралась (І. Котляревський);
І зажурився Святослав. Не радяться з ним князі, самі тайком за такі небезпечні діла беруться (Б. Лепкий);
Думав про робітницю в панських покоях, про Анну, яку любив тайком із цілої душі (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)