тайкома

ТАЙКОМА́, присл., розм.

Те саме, що по́тай; крадькома, потайки.

Так старенький із старою День у день сварився, А козак із їх дочкою Тайкома любився (П. Куліш);

Після школи, вибравши слушну хвилинку, я тайкома од батьків чкурнув на ковзанку (М. Стельмах);

Мовчить мати, крихку сльозинку тайкома витираючи поміж тихі зітхання (І. Нижник);

Іноді батько тайкома прислухався до веселого гомону сумної пари, не підходячи і не втручаючись у їхню розмову (із журн.).

Значення в інших словниках

1. тайкома — тайкома́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. тайкома — пр., крадькома, нишком, тихцем, потихеньку, ПОТАЙ; п! ТАЄМНО.  Словник синонімів Караванського
3. тайкома — див. таємно  Словник синонімів Вусика
4. тайкома — присл., розм. Те саме, що потай; крадькома, потайки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тайкома — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм.  Словник синонімів української мови
6. тайкома — Тайкома́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тайкома — ТАЙКОМА́, присл., розм. Те саме, що по́тай; крадькома, потайки. Так старенький із старою День у день сварився, А козак із їх дочкою Тайкома любився (П. Куліш, Вибр., 1969, 411); Після школи, вибравши слушну хвилинку, я тайкома од батьків чкурнув на ковзанку (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 157).  Словник української мови в 11 томах
8. тайкома — Тайкома нар. Тайкомъ, тайно. Закликавши тайкома мудрці, Ирод пильно в них випитувався. Єв. Мт. II. 7. Росказувала раз, та не мені, а тайкома од мене бабі. Г. Барв. 375.  Словник української мови Грінченка