такнути
ТА́КНУТИ¹, ну, неш, док., розм.
Однокр. до та́кати¹.
– Так чого ж ти мовчала? – Так... – такнула Галинка... (Остап Вишня);
Мовчання гнітило, і вона так, аби що сказати: – Кінчили повітку Химці? Тихін хмуро такнув по паузі (А. Головко).
ТА́КНУТИ², не, док., розм.
Однокр. до та́кати².
Словник української мови (СУМ-20)