такнути
ТА́КНУТИ¹, ну, неш, док., розм. Однокр. до та́кати¹.
— Так чого ж ти мовчала? — Так… — такнула Галинка… (Вишня, І, 1956, 381);
Мовчання гнітило, і вона так, аби що сказати: — Кінчили повітку Химці? Тихін хмуро такнув по паузі (Головко, II, 1957, 117).
ТА́КНУТИ², не, док., розм. Однокр. до та́кати³.
Словник української мови (СУМ-11)