танальбін

ТАНАЛЬБІ́Н, у, ч., мед.

Лікувальний препарат із групи в'яжучих засобів, який застосовують при захворюванні кишечника.

Для лікування хворих телят у господарстві можна застосовувати танальбін (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. танальбін — танальбі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. танальбін — -у, ч. Сполука таніну з білком; в'яжучий засіб при проносах.  Великий тлумачний словник сучасної мови