танальбін

танальбі́н

-у, ч.

Сполука таніну з білком; в'яжучий засіб при проносах.

Значення в інших словниках

1. танальбін — танальбі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. танальбін — ТАНАЛЬБІ́Н, у, ч., мед. Лікувальний препарат із групи в'яжучих засобів, який застосовують при захворюванні кишечника. Для лікування хворих телят у господарстві можна застосовувати танальбін (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах