тандем
ТА́НДЕ́М, ч., спец.
1. род. а. Послідовне розташування однакових машин або їхніх частин в агрегаті на одній геометричній осі, лінії.
2. род. а. Велосипед із двома ведучими механізмами й двома сідлами, розташованими одне за одним.
3. род. у, перен. Пара, дует.
Ось цей тандем [Андрій Шевченко і Сергій Ребров] може вивести Україну в наступний відбірковий етап (з газ.).
4. род. у, перен. Єдність, союз, співдружність кого-, чого-небудь.
Батьки і діти... Чому б не рухатись цьому природному тандему життєвим шляхом без перешкод? (із журн.);
На хвилі подібних міркувань доводиться кіностудіям створювати своєрідні тандеми з іноземцями (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)