танення
ТА́НЕННЯ, я, с.
Дія за знач. та́нути 1–5.
Мчали з гір бурхливі потоки від танення льодовиків (З. Тулуб);
В період танення снігу вода стікає в лунки і затримується в них (з наук. літ.);
Хвойні ліси, як листяні, затримують танення снігу, що збагачує ґрунт вологою (з навч. літ.);
Викупатися в першу грозу, не пропустити перший сніг, ходити босоніж по калюжах після грози або після танення снігу особливо корисно (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)