тарадайка
ТАРАДА́ЙКА, и, ж.
Легкий двоколісний візок.
– Чому додому не їздиш? – питають Антося .. – Як мені їздить на чужих? або й на своїй тарадайці? Як пришле мати коляску, то поїду (А. Свидницький);
– Вам, певне, обридло тіпатися на поштовій тарадайці (М. Коцюбинський);
Довелося поліцейським тягти обох по тих сходах.., упхати їх до поліцейської тарадайки і кинути в арештантську (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)