тарадайка
ТАРАДА́ЙКА, и, ж. Легкий двоколісний візок.
— Чому додому не їздиш? — питають Антося.. — Як мені їздить на чужих? або й на своїй тарадайці? Як пришле мати коляску, то поїду (Свидн., Люборацькі, 1955, 128);
— Вам, певне, обридло тіпатися на поштовій тарадайці (Коцюб., І, 1955, 254);
Довелося поліцейським тягти обох по тих сходах.., упхати їх до поліцейської тарадайки і кинути в арештантську (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 533).
Словник української мови (СУМ-11)