таранчити

ТАРА́НЧИТИ, чу, чиш, недок., розм.

Завдавати комусь страждань, мучити.

Покликали мого сина і давай його удвох бити та штовхати. Таранчили, поки впав мертвий (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. таранчити — -чу, -чиш, недок., перех., діал. Терзати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. таранчити — Таранчити, -чу, -чиш гл. Терзать. Покликали мого сина і давай його удвох бити та штовхати. Таранчили, поки впав мертвий. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.).  Словник української мови Грінченка