1. Словник української мови у 20 томах

таранчити

ТАРА́НЧИТИ, чу, чиш, недок., розм.

Завдавати комусь страждань, мучити.

Покликали мого сина і давай його удвох бити та штовхати. Таранчили, поки впав мертвий (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таранчити — -чу, -чиш, недок., перех., діал. Терзати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. таранчити — Таранчити, -чу, -чиш гл. Терзать. Покликали мого сина і давай його удвох бити та штовхати. Таранчили, поки впав мертвий. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.). Словник української мови Грінченка