тарах
ТАРА́Х, виг.
1. Звуконаслідування, що означає сильний, розкотистий звук від удару, падіння, пострілу.
Прошу пана лейтенанта: мені казали при компанії (роті), що я маю два дні... Тарах – другий раз (О. Кобилянська).
2. Уживається як присудок за знач. тара́хнути.
Надибала качалку, за качалку – тарах по віконцю, випихає солому (С. Васильченко);
– Ідеш? – проказала насилу й головою до стіни: тарах! Місяць перлив сади, старі липи шуміли (Б. Лепкий);
– Ми зразу ж тарах пляшкою у висячу лампу (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)