тарах
ТАРА́Х, виг.
1. Звуконаслідування, що означає сильний, розкотистий звук від удару, падіння, пострілу.
2 розм. Уживається як присудок за знач. тара́хнути.
Нодибала качалку, за качалку — тарах по віконцю, випихає солому (Вас., II, 1959, 217);
— Ми зразу ж тарах пляшкою у висячу лампу (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 306).
Словник української мови (СУМ-11)