тарахкання

ТАРА́ХКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. тара́хкати та звуки, утворювані цією дією.

Їх заглушувало хіба тарахкання хлопців дубовими довбеньками до церковних парканів у велику п'ятницю і в глуху суботу (Б. Лепкий);

Страхітливий тупіт чобіт, гупання дверей, скрегіт завіс, замків, тарахкання клямок, бряжчання шибок, вигуки, зітхання, здушені прокльони, лайки, вереск дам, запах поту і пилюка до самої стелі – все це перетворювало палац на справжнє пекло (із журн.).

Значення в інших словниках

1. тарахкання — тара́хкання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тарахкання — -я, с., розм. Дія за знач. тарахкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тарахкання — ТОРОХТІ́ННЯ, ТОРО́ХКАННЯ розм., ТОРОХКОТНЯ́ розм., ТОРОХНЕ́ЧА розм., ТОРО́ХНЯВА розм., ТОРОХКОТІ́ННЯ розм., ТАРА́ХКАННЯ розм., ТАРАХКОТНЯ́ розм., ТАРА́ХКІТ розм., ТАРАХКОТА́ННЯ (ТАРАХКОТІ́ННЯ) розм., ТРА́ХКАННЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. тарахкання — Тара́хкання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тарахкання — ТАРА́ХКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тара́хкати та звуки, утворювані цією дією.  Словник української мови в 11 томах
6. тарахкання — Тарахкання, -ня с. Стукъ, стучаніе. Шейк.  Словник української мови Грінченка