тарпан
ТАРПА́Н, ТЕРПА́Н, а, ч.
Дикий кінь.
Близько ста років тому на півночі України в степах були дикі коні – тарпани (з навч. літ.);
– Ще за моєї пам'яті сайгаки, тарпани в степах водились (О. Гончар);
* У порівн. – Ого-го-го, дуже ж ти гоноровита! Але знай одно: не прийдеш по добрій волі, як тарпана, на аркані поведемо (С. Добровольський);
Ще за середньовіччя литовські князі поповнювали тарпанами свою знамениту кінноту (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)