тарпан
ТАРПА́Н, а, ч. Дикий кінь.
Близько ста років тому на півночі України в степах були дикі коні — тарпани (Зоол., 1957, 187);
— Ще за моєї пам’яті сайгаки, тарпани в степах водились (Гончар, І, 1959, 29);
*У порівн. — Ого-го-го, дуже ж ти гоноровита! Але знай одно: не прийдеш по добрій волі, як тарпана, на аркані поведемо (Добр., Очак. розмир, 1965, 26).
Словник української мови (СУМ-11)