тасувати
ТАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
1. Перемішувати карти в колоді перед грою.
Селезньов .. вхопив карти у руки, почав їх шпарко тасувати (Панас Мирний);
Офіцер помалу випиває з фляги вина, тасує карти (Ю. Яновський);
* Образно. – Сюжет – це не збірка подій, які можна тасувати як завгодно (О. Донченко);
Як не розкидав, як не тасував Мусій свої здогади, але нічого путнього в нього не вийшло (В. Речмедін).
2. кого, розм. Бити, сильно штовхати.
А вона його б'є, а вона його тасує та знай приговорює: – Не пий, .. сиди дома, заробляй чим-небудь (Г. Квітка-Основ'яненко);
Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (Олесь Досвітній).
3. діал. Тягнути, захоплюючи зі собою.
Вода так її в прірву й тасує (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)