татакання
ТАТА́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. тата́кати та звуки, утворювані цією дією.
Після вибухів почулися дрібні рушничні постріли, швидке надсадне татакання кулеметів (Ю. Бедзик);
За Бугом протяжно прогув паровоз, з повороту донеслося чітке татакання порожніх вагонів (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)