татарва
ТАТАРВА́, и́, ж., збірн., зневажл., заст.
Татари (у 2 знач.).
Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то .. ховаються по байраках і котловинах (О. Стороженко);
– Набігла татарва на нашу сторону, що попалила, що порубала, а що того полону набрала? (Панас Мирний);
І горло їй [Україні] уже не стисне Ні шляхта, ані татарва (Д. Павличко);
Кінна татарва не змогла здолати двигких трясовин з глибокими протоками, а люди на довбанках повтікали (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. – Ото нападуть [жандарми] на нас татарвою, сплюндрують та змісять все село (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)