татарва

ТАТАРВА́, и́, ж., збірн., зневажл., заст. Татари (у 2 знач.).

Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то.. ховаються по байраках і котловинах (Стор., І, 1957, 203);

— Набігла татарва на нашу сторону, що попалила, що порубала, а що того полону набрала? (Мирний, І, 1954, 182);

І горло їй [Україні] уже не стисне Ні шляхта, ані татарва (Павл., Бистрина, 1959, 26);

*У порівн. — Ото нападуть [жандарми] на нас татарвою, сплюндрують та змісять все село (Козл., Ю. Крук, 1957, 356).

Значення в інших словниках

1. татарва — татарва́ іменник жіночого роду збірн., арх., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. татарва — ТАТАРВА́, и́, ж., збірн., зневажл., заст. Татари (у 2 знач.). Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то .. ховаються по байраках і котловинах (О. Стороженко); – Набігла татарва на нашу сторону, що попалила, що порубала, а що того полону набрала?...  Словник української мови у 20 томах
3. татарва — -и, ж., збірн., зневажл., заст. Татари (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. татарва — Татарва, -ви ж. соб. Татары.  Словник української мови Грінченка