татарник

ТАТА́РНИК, у, ч.

Бур'ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох, будяк.

І кричали над ними орли в дикім полі, І татарник палав, мов на плечах козацьких шлики (М. Нагнибіда);

Татарник звичайний – сильно колюча дворічна рослина з стеблом заввишки 50–200 см (з навч. літ.);

На лисому пагорбі, де трава зовсім вигоріла, росли чималі скупчення татарнику: і молоді пагінці, мабуть однорічки, і старші, й квітучі (із журн.).

Значення в інших словниках

1. татарник — тата́рник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. татарник — -у, ч. Бур'ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. татарник — ТАТА́РНИК (бур'ян з колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям); ЧОРТОПОЛО́Х (народна назва). Жовтенькі листочки, з краплинами чистого багрянцю, лежали під кущами татарнику (П. Кочура); Дід Ілько.. викосив увесь чортополох кругом хати (І. Рябокляч).  Словник синонімів української мови
4. татарник — ТАТА́РНИК, у, ч. (Опороrdоп L.). Бур’ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох. І кричали над ними орли в дикім полі, І татарник палав, мов на плечах козацьких шлики (Нагн., Зустрічі..  Словник української мови в 11 томах
5. татарник — Татарник, -ка м. раст. a) Onopordon Acanthium L. Анн. 232. б) Sanguisorba officinalis. Шух. І. 22.  Словник української мови Грінченка