татарник
ТАТА́РНИК, у, ч.
Бур'ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох, будяк.
І кричали над ними орли в дикім полі, І татарник палав, мов на плечах козацьких шлики (М. Нагнибіда);
Татарник звичайний – сильно колюча дворічна рослина з стеблом заввишки 50–200 см (з навч. літ.);
На лисому пагорбі, де трава зовсім вигоріла, росли чималі скупчення татарнику: і молоді пагінці, мабуть однорічки, і старші, й квітучі (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- татарник — тата́рник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- татарник — -у, ч. Бур'ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- татарник — ТАТА́РНИК (бур'ян з колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям); ЧОРТОПОЛО́Х (народна назва). Жовтенькі листочки, з краплинами чистого багрянцю, лежали під кущами татарнику (П. Кочура); Дід Ілько.. викосив увесь чортополох кругом хати (І. Рябокляч). Словник синонімів української мови
- татарник — ТАТА́РНИК, у, ч. (Опороrdоп L.). Бур’ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох. І кричали над ними орли в дикім полі, І татарник палав, мов на плечах козацьких шлики (Нагн., Зустрічі.. Словник української мови в 11 томах
- татарник — Татарник, -ка м. раст. a) Onopordon Acanthium L. Анн. 232. б) Sanguisorba officinalis. Шух. І. 22. Словник української мови Грінченка