татарник

Значення в інших словниках

1. татарник — тата́рник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. татарник — ТАТА́РНИК, у, ч. Бур'ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох, будяк. І кричали над ними орли в дикім полі, І татарник палав, мов на плечах козацьких шлики (М. Словник української мови у 20 томах
3. татарник — -у, ч. Бур'ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. татарник — ТАТА́РНИК (бур'ян з колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям); ЧОРТОПОЛО́Х (народна назва). Жовтенькі листочки, з краплинами чистого багрянцю, лежали під кущами татарнику (П. Кочура); Дід Ілько.. викосив увесь чортополох кругом хати (І. Рябокляч). Словник синонімів української мови
5. татарник — ТАТА́РНИК, у, ч. (Опороrdоп L.). Бур’ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох. І кричали над ними орли в дикім полі, І татарник палав, мов на плечах козацьких шлики (Нагн., Зустрічі.. Словник української мови в 11 томах