татарчатко

ТАТАРЧА́ТКО, а, с.

Зменш.-пестл. до татарча́.

Теща дитя колисала І дитині приспівала “Люлю, люлю, татарчатко, По доненьці унучатко” (з думи);

– Не проклинай мене, мамо. Нащо змалку так казала – татарчатком називала? Нащо, мамо! (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. татарчатко — татарча́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. татарчатко — -а, с. Зменш.-пестл. до татарча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. татарчатко — ТАТАРЧА́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до татарча́.  Словник української мови в 11 томах
4. татарчатко — Татарча, -чати с. Татаренокъ. ум. татарчатко. І дитині приспівала: «люлі-люлі, татарчатко!» АД. І. 290.  Словник української мови Грінченка