татарча

ТАТАРЧА́, а́ти, с.

Татарська дитина.

І з неї [саклі] вибігли на шлях, Як неприборкані орлята, Лякались коней і в кущах Ховались гожі татарчата... (Я. Щоголів);

Як і велів хан, татари і татарчата кидали в невільників сміття, засипали їм очі порохом (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. татарча — татарча́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. татарча — -ати, с. Татарська дитина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. татарча — Татарча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. татарча — ТАТАРЧА́, а́ти, с. Татарська дитина. І з неї [саклі] вибігли на шлях, Як неприборкані орлята, Лякались коней і в кущах Ховались гожі татарчата… (Щог., Поезії, 1958, 232); Як і велів хан, татари і татарчата кидали в невільників сміття, засипали їм очі порохом (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 347).  Словник української мови в 11 томах