татуйований
ТАТУЙО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до татуюва́ти.
З-поміж усіх “мічених” Бугор найбільш “мічений”, з-під душу виходить, грає м'язами, дає меншим розглядати, як він рясно татуйований: на грудях у нього виколота русалочка, про яку він каже, що вночі вона ворушиться (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Наперед вирвалась із натовпу людина в майці, з голими, татуйованими руками (Ю. Яновський);
А скорше просто оглядала, чи нема болячок та чи кігтів на пальцях не позаводили, на Порфирів татуйований якірець звернула увагу, запитала з привітним виразом, чим виколював (О. Гончар);
Деякі з них мали татуювання, заповнене червоною фарбою. Це дає можливість припустити, що і реальні жінки – учасниці обряду мали татуйоване тіло (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)