татувати

ТАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., без дод.

Дія, що засвідчує наполегливе звертання до тата (батька).

– Не татуй, коли старші говорять. Я свого слова не перециганю, – насварився важенною палицею (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. татувати — татува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. татувати — -ую, -уєш, недок. Бути батьком, мати дітей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. татувати — Татувати, -тую, -єш гл. Быть отцомъ, имѣть дѣтей. Шейк.  Словник української мови Грінченка