татуньо

ТАТУ́НЬО, я, ч.

Пестл. до та́то.

– Покійні татуньо все знали, з якихось книжок вичитували (А. Свидницький);

– Умієш читати, писати? – Вмію. – Хто тебе навчив? – Мої татуньо (І. Франко);

Хіба твоє вухо, татуньо, не чує, Що цап той вільшаний зо мною жартує (П. Куліш);

– Хотілось би мені татаньо застукать дома, – сказав не то з презирством, не то якось-то злорадно Харко (Д. Мордовець).

Значення в інших словниках

1. татуньо — тату́ньо іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. татуньо — див. батько  Словник синонімів Вусика
3. татуньо — -я, ч. Пестл. до тато.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. татуньо — Тату́ньо, -ту́ня́, -ньові, -ньом, -ту́ню!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. татуньо — ТАТУ́НЬО, я, ч. Пестл. до та́то. — Покійні татуньо все знали, з якихось книжок вичитували (Свидн., Люборацькі, 1955, 53); — Умієш читати, писати? — Вмію. — Хто тебе навчив? — Мої татуньо (Фр., III, 1950, 305).  Словник української мови в 11 томах