татуньо
ТАТУ́НЬО, я, ч. Пестл. до та́то.
— Покійні татуньо все знали, з якихось книжок вичитували (Свидн., Люборацькі, 1955, 53);
— Умієш читати, писати? — Вмію. — Хто тебе навчив? — Мої татуньо (Фр., III, 1950, 305).
Словник української мови (СУМ-11)