тать
ТАТЬ, я, ч., іст.
Злодій, грабіжник.
– А Судислав чим дише? Як в'юн, викручується .. У очі ж не скажеш, бо тоді тать, коли за руку впійманий (А. Хижняк);
* У порівн. Напала ти [фашистська Німеччина] на нас... як та злодюжка. Як тать. Вночі (П. Тичина);
І він анарх, величезна сильна людина, забрівши вдень у чатинник, раптом озирався, як тать, і спішив вийти на порожнє місце (М. Хвильовий).
◇ (1) Я́ко (як) тать [в но́щі (вночі́)], зі сл. з'явитися, прийти і т. ін., книжн. – несподівано, раптово, по-злодійському підступно.
[Сильвестр (хитаючи головою):] З молитвою пергамента торкайтесь, Щоби не вліз лукавий, яко тать, Не довелось похибки підчищати (І. Кочерга);
Напала ти [фашистська Німеччина] на нас... як та злодюжка. Як тать. Вночі (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)