татьба
ТАТЬБА́, и́, ж., іст.
Крадіжка, грабунок.
Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня .. – скрізь татьба (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)ТАТЬБА́, и́, ж., іст.
Крадіжка, грабунок.
Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня .. – скрізь татьба (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)