татьба
ТАТЬБА́, и́, ж., заст. Крадіжка, грабунок.
Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня.. — скрізь татьба (Скл., Святослав, 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)ТАТЬБА́, и́, ж., заст. Крадіжка, грабунок.
Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня.. — скрізь татьба (Скл., Святослав, 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)