тать
ТАТЬ, я, ч., заст. Злодій, грабіжник.
— А Судислав чим дише? Як в’юн, викручується.. У очі ж не скажеш, бо тоді тать, коли за руку впійманий (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 46);
*У порівн. Напала ти [фашистська Німеччина] на нас… як та злодюжка. Як тать. Вночі (Тич., II, 1957, 103).
Словник української мови (СУМ-11)