тваринячий

ТВАРИ́НЯЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до твари́на 1.

Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (С. Васильченко).

2. перен. Те саме, що твари́нний 2.

З кожної пари очей холодними зміями впиналася в її [Юлі] класичне тіло твариняча пристрасть (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. тваринячий — твари́нячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тваринячий — -а, -е. 1》 Прикм. до тварина 1). 2》 перен. Те саме, що тваринний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тваринячий — ТВАРИ́ННИЙ, ТВАРИ́НЯЧИЙ, ЖИВОТИ́ННИЙ розм.; ЗВІРИ́НИЙ, ЗВІРЯ́ЧИЙ. Тваринний світ; Тваринний планктон; Його пронизує жах. Дикий, тваринний страх перед отією, п'ятою зустріччю (А. Дімаров); Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (С.  Словник синонімів української мови
4. тваринячий — ТВАРИ́НЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до твари́на 1. Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (Вас., Вибр., 1950, 226). 2. перен. Те саме, що твари́нний 2. З кожної пари очей холодними зміями впиналася в її [Юлі] класичне тіло твариняча пристрасть (Тют., Вир, 1964, 446).  Словник української мови в 11 томах