тваринячий
ТВАРИ́НЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до твари́на 1.
Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (Вас., Вибр., 1950, 226).
2. перен. Те саме, що твари́нний 2.
З кожної пари очей холодними зміями впиналася в її [Юлі] класичне тіло твариняча пристрасть (Тют., Вир, 1964, 446).
Словник української мови (СУМ-11)