тварюка

ТВАРЮ́КА, и, ж., зневажл.

Збільш. до твари́на.

– Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! – і чимдуж замахав руками [Яким] (Панас Мирний);

Мар'ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди. – Балуєш тварюку (М. Стельмах);

* У порівн. Потяг здригнувся, напружився й клацнув зубами, як страшна тварюка, що збирається стрибнути на ворога (І. Микитенко);

// Уживається як лайливе слово.

– І знов лізе якась тварюка! Ото лиха година! Піду та добре вилаю, щоб одучити ту мужву лазити сюди ввечері, – подумав писар (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. тварюка — тварю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тварюка — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. тварюка — -и, ж. Збільш.-зневажл. до тварина. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тварюка — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.  Словник синонімів української мови
5. тварюка — ТВАРЮ́КА, и, ж. Збільш.-зневажл. до твари́на. — Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! — і чимдуж замахав руками [Яким] (Мирний, IV, 1955, 318); Мар’ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди.  Словник української мови в 11 томах
6. тварюка — Тварюка, -ки ж. ув. отъ тварь. Драг. 341.  Словник української мови Грінченка