Великий тлумачний словник сучасної мови

тварюка

тварю́ка

-и, ж.

Збільш.-зневажл. до тварина.

|| Уживається як лайливе слово.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. тварюка — тварю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. тварюка — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
  3. тварюка — ТВАРЮ́КА, и, ж., зневажл. Збільш. до твари́на. – Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! – і чимдуж замахав руками [Яким] (Панас Мирний); Мар'ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди. – Балуєш тварюку (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. тварюка — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.  Словник синонімів української мови
  5. тварюка — ТВАРЮ́КА, и, ж. Збільш.-зневажл. до твари́на. — Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! — і чимдуж замахав руками [Яким] (Мирний, IV, 1955, 318); Мар’ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди.  Словник української мови в 11 томах
  6. тварюка — Тварюка, -ки ж. ув. отъ тварь. Драг. 341.  Словник української мови Грінченка