Значення в інших словниках
-
тварюка —
тварю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
тварюка —
ТВАРЮ́КА, и, ж., зневажл. Збільш. до твари́на. – Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! – і чимдуж замахав руками [Яким] (Панас Мирний); Мар'ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди. – Балуєш тварюку (М.
Словник української мови у 20 томах
-
тварюка —
-и, ж. Збільш.-зневажл. до тварина. || Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тварюка —
НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.
Словник синонімів української мови
-
тварюка —
ТВАРЮ́КА, и, ж. Збільш.-зневажл. до твари́на. — Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! — і чимдуж замахав руками [Яким] (Мирний, IV, 1955, 318); Мар’ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди.
Словник української мови в 11 томах
-
тварюка —
Тварюка, -ки ж. ув. отъ тварь. Драг. 341.
Словник української мови Грінченка