творчо
ТВО́РЧО.
Присл. до тво́рчий 1, 2.
Епічні засоби зображення, властиві українській народній думі та історичній пісні, Олександр Довженко творчо переніс у сучасне кіно (з навч. літ.);
І. Котляревський і М. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії, які виявилися найбільш вдалими, найбільш життєвими (з наук. літ.);
Треба творчо підходити до застосування того чи іншого агротехнічного заходу, перевірити окремі положення у виробничих умовах (з наук. літ.);
Творчо обдарована людина.
Словник української мови (СУМ-20)