творчо
ТВО́РЧО. Присл. до тво́рчий 1, 2.
Геніальний продовжувач справи Маркса, Володимир Ілліч Ленін в нових історичних умовах творчо розвинув марксизм, підніс його на вищий ступінь (Ком. Укр., 4, 1960, 3);
І. Котляревський і М. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії, які виявилися найбільш вдалими, найбільш життєвими (Рад. літ-во, 1, 1963, 113);
Треба творчо підходити до застосування того чи іншого агротехнічного заходу, перевірити окремі положення у виробничих умовах (Хлібороб Укр., 2, 1954, 8);
Творчо обдарована людина.
Словник української мови (СУМ-11)