телефонувати
ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата.
Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич);
– Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
2. Повідомляти про що-небудь по телефону.
Телефоную в Москву. – Синку, море підходить до груші (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)