Значення в інших словниках
-
телефонувати —
телефонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
телефонувати —
ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); – Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (С. Масляк, пер. з тв.
Словник української мови у 20 томах
-
телефонувати —
-ую, -уєш, недок. і док. 1》 Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. 2》 Повідомляти про що-небудь по телефону.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
телефонувати —
ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров.
Словник синонімів української мови
-
телефонувати —
Телефонува́ти, -ну́ю, -ну́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
телефонувати —
ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Смолич, І, 1958, 84); — Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (Гашек...
Словник української мови в 11 томах