телефонувати

телефонува́ти

-ую, -уєш, недок. і док.

1》 Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата.

2》 Повідомляти про що-небудь по телефону.

Значення в інших словниках

1. телефонувати — телефонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. телефонувати — див. ДЗВОНИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. телефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); – Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (С. Масляк, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
4. телефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров.  Словник синонімів української мови
5. телефонувати — Телефонува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. телефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Смолич, І, 1958, 84); — Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (Гашек...  Словник української мови в 11 томах