телячий
ТЕЛЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до теля́ 1.
Готова страва вся стояла .. Юшка з хляками, з кишками. Телячий лизень тут лежав (І. Котляревський);
Він поклав у торбу дві товстенні книги, телячою шкурою обшиті (О. Ільченко);
– Ото свою [шкіру] на засіданнях різних протер, дак [так] тепер нашив телячої, – тихцем сміються дядьки (А. Дімаров);
// Признач. для теляти, телят.
Телячий хлів;
// Зробл. із шкіри теляти.
Ось він, круглоплечий, невисокий, стоїть зараз перед парубком в рябій телячій шапці, в селянській свитці й чоботях (М. Стельмах);
// Пригот. з м'яса теляти.
Теляча ковбаса;
Телячі котлети.
2. перен., розм. Такий, як у теляти (у 2 знач.).
– І поб'ють! А ти терпи та знось мовчки, бо ти наймичка? – перекривила Пріська Степана. – .. Коли б я знала вашу телячу вдачу, то я б вас і до порога свого не допустила (Л. Яновська);
// Бурхливий, нестримний (про вияв радісних почуттів тощо).
Вутанька внесла знадвору в'язку свіжої соломи, .. з радісними вилясками став [Василько] товктися в ній та перекидатися, тішачи дорослих своїми телячими пустощами (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)